Ген-ген, хеко-хоке, серед безоких висіч верес. З криниці золотом викотилось високе сонце, проте обрієм йде безликий теплий дощ, ти все одно не смій, безкостий, і до того в просторі дзвінко прозорить розпечений грім, бо ти, великий обрій, взірець вищих ідей. Ген-ген, ні меж, ні літ, ніби один бездимний вир, осторонь в повітрі твої болі проведений перейме, посвітить вій в білій ниві твої віщі віхоли, той, хто несе сніг з моїм полинним кодом, сьогодні небо несе розльотом безголосий вирій, в лісі, ось-ось дідько безволосий, сивий стрий. З ночей всі ми щось не вміємо в всесвіті, проте зможемо не те щоб в землі щось нове розрити, ой-ой відгомін живий, не лише і не тільки виростити жито чи то світ, і проте поширити його щебет в зелені гори. І через те вітер переоре не тільки безвізовий кордон з молодим чоловіком, той, що не то поет, не то дідько. Отже, висить ніч з кіньми в кобзі, з-під чорно-білих подивів від грошей. Поживілись з води оці готичні мордоблисків, Ти, зомлілий П’єро, проїздив вогневі кеврогриви. Твої птиці совісті скипіли і схопились в клоби моїм голосом. Петрович з вітрищем з огнистим видом, в поліській гордині не помре ніколи, проте посинів від сокровенної льолі вірності. І тільки мокрі дощі биті без свідків вірності на подільські квітки молились, все ж змогли прожити віки сторіч і через те вижили мої безсмертні сни. До побитої скорботної сторожки йшов грек, Його вмістив мій бог в менший сволок. В пекельній хвилі визрів із котлів мій обніж, він міцно виліз із сил, його мигливий лик, геть весь прострілений бісом, оце то вітер високорів згорілим крилом по-під берегів. Клекіт горобців пощез в безодні слів поміж південних небес, в безвість полонин, в тиші неземних симфоній і орбіт, гірких колиб. Хако-Хока Давай, наляканий громила катафалків, задовбали закляклі ралі калаталок. Ви, гетьмани, забіяки, сновиди, галакайно, ви всі палкі зі шпаргалкамии в перепалках. Ті, хто поза ніякоподілів із-за-паханів, - Задіяли слалом в балагані контактів. Ті, хто навпроти в міраклі екстрактів, сигналили. - Гвалт! - Залпи в центрі Поділля. Ті, хто поздовж, з Подоння щойно, взяв ордалій та хако-хока в антракті та влаштував харакірі за власні набряклі гасла з кандалакши. Заспівайли багатьма мовами в радіо Пасталакали та крякали про балощі. Така аля-ля-промивалка місії фіскала, - пожалити мораль каналій в вакханалії, щоб причандали гідальго від давальців, щоб потролили параліч від маргиналів, за власні рапсодії каліч від постояльців, за лялькове сальдо брацлавських пародій. Отака, ця малість, реальний завгосп Павло сам собі створив противний світ Ситро, він просто виліпив із кпин орди ці ДНК-активи, порівнялівки, він мав на гадці якісь там каталки та швидкі камчадалки, проте заклав цифровані цимбали за свій оригінал вакцини. І били старі страждальці в цимбали - поцілили в знахарів чинодралів, які щойно самохвалились шквалом та повтікали від зашкварів провінціалів. Бедлам, сквирні зодягались в новії плаття, спорадично поміняли гіпопотамні маски, і стали, як лікарі, самі боротись за життя. Примітка. Деякі способи суголосної верифікації даних текстів. У тексті: «Хеко-хоке» для фонічних асонансів використані лише голосні звукоряди: - і-и-о-е - ї - йо - є. У тексті: «Хако-Хока» для фонічних асонансів використані лише голосні звукоряди: -і-и-о-а - ї - йо - я.
|