Білішає  в бруді втома душі, зла нехіть від слів.
Вічно взутий мій апогей підложниць. - На зв’язку «Піфагор».
- «Не забув!» - біле багно байдужої війї, її егоїзм - уві сні.
Ніжний писк, вереск котів, крик  ворон, -
брутальні, нахабні шльондри пророчать мрії.
Вчора, - у ночі війни геть зникли чорні куртизанки -
проте шалені вибухи вирвали кусні землі з кургану.
Ти тут знайшов смак аромату паскуд і слимаків.
Людяно тхне сморід, у  бруді цвинтар після бойової лярви.
Мій нюх живо підтакує чуйці,  убогими парфумами,  в такт дронам.
Ти  забруднив мій АК-75 в окопі, я  пропустив першу відповідь.
Чорну Україну смітять разючими кулями в безлюдді ночі.
На позиції з іржею смітник  відстріляних гільз - алюр побажань.
Бадьорий багатій серед заліза сміється з смартфоном.
Сміття зернят, недопалки мовчуна, ніч після передової.
Заяложений,   оглохлий, - а ти спиш,
у тебе вуха в крові, - забризкані сажею очі.
Паскудний пес шмарує в достатку забруднені боти загиблого.
А ти ще живий.  В біноклі замурзані свині
бабрають гарь зайців у зеленці.
Умащений калом та нутрощами бліндаж  -
Тхнуть нечистоти після вибухів на передовій війни.
Скребе по нервам  задрипана нечисть
Чорний леп від крові на патронах.
Ганьблю свою віру у чорний барліг
в гидкому окопі нечисть боїв без води.
Джерельний смак живиці -
ранкова роса на стволу облизана.
Начорно обмиваю вуста,
як гидко тхне з рота війною живих.