Вечір прийняв естафету у днини...
Спокій... Лиш птаство іще шаленіє,
Й колір у неба мов стигла малина —
Сонце з-за обрію ще його гріє...
Свічки каштанові гаснуть поволі,
Ті, що залишились ще в верховітті...
Дякую, Боже, тобі й своїй долі
Хоч би за те, що живу в цьому світі.
Хай він в суцільних тривогах й турботах,
Але й до них почав якось звикати.
Благо раненько іти на роботу
Й благо з роботи додому вертатись.
Благо в щоденнім моїм спілкуванні,
Що поглинає робочі години,
І у процесі вже звичнім чекання
Гарного вечора в колі родини.
Ми розучились життя відчувати,
Завше проблеми лише помічаєм.
Щастя ж у тім, щоб уміть цінувати
Те, чим живемо і в тому, що маєм.