1. Йопересете

Синій намив під мутними вічми.
Найзозулястіший мім   крутозавра.
Навіч наїжився мем  зухвалий.
М’язи  ще тіпають підборіддям.
Молодість мітить мінею пам’яті.
Зотлів  на мертвого і  біль зубоскалить.
Спустошені мощі шрами незримі.
Зв’язані жили навстіж і навхрест.
Підступна мозаїка брів  запилена.
Намічені скули тавром спонукані.
Надігнуті вії  голе чоло на затилку.
Зеленого рота набряклий виворіт.
Незримо  невидимий  намір носа
вхопити нюхом  тухлий запах.
Складки тіла змарнілі, зомлілі.
Знадний, геть-чисто лихий на пригоду.
Збентежені примусом мрії життя
спираються і піднімаються вгору.
Зморений морщиться,  напружує глумом.
Раптом цей гад, тілом чималий,
злітає страхаючи і падає, клякне
прямо на груддях. Знеможений.
Зайшлий в душі таємних і тухлих.

2.Йокелемене

ошатний витязь  хрещений у хмару
блакить  не чіпай і  вбраних посланців
ого здійняв такий гамір  без чахлого  вітру
ти витязь  не любиш  дивитись на п’яних
то подивись на красу пагорків з тереном
і  відпускай усіх погожих до ясно-синіх
озимих левад і зривайся і геть звідси

лети нарядний світ за очі в пустелю Іберії
іззаду тебе нехай  буде буря і шквал води
а наше  зрушення беркутів  зичить байдуже
тобі в межигір’ях серел  сердитих  і диких
уздовж шляхів одурілих зіпак і гевал
впоперек  напір річок на все здатних
хай там зоря зісходить  на злогах тобі

уторовані  горем  твоїх  ярмарків з яких погнали
в горах пасти три  нові отари зірвиголових
пишний витязю де ж  твоє серце  звеліти
і не допустити шлею позахмарних  халеп
набігла наперла з наруги і гвалтів
на весь оазис дощами ремствувала
моторошна паніка переполохала все

міцний витязь під лускіт і тряскіт довгий  
здійнявсь як йоханий бабай і не втримав
мою неповторну  єдину Батьківщину
і я тепер  ходжу  Вакулою-відчайдухом
заснути не можу на схилі  літ  
по-під дорогами шукаю чужі горизонти
і всюди бачу розколоті  одинокості