Варел Лозовий*** Сновигання рандомне в січневих снігах – то найліпша мольфарська забавка – в кучугурах, спорошених віхтям пухким та глевким, і балачка німа, на мигах, коли вгашена кокою нявка радо хоче спізнатись зоблизька будь з ким, та лиш облизня ловить в болоті грузькім під метлевим крильцяточком криги у розвоях глизалю відлиги. Сновигання те має притлумлений сенс – накрутивши спіралі арканів, в центрі кожного пасом тантричним злить в секс Катерин і заїзжих уланів. І коли ембріон невмирущий зросте в баняках кіноварної печі, підсадить на сідло, загнуздавши чоло, та закинути мешти на плечі. І помчати притьма навпростець в дикий степ між напаханих снігом могил, крізь яри і байраки круті – хай їм грець! – та надибати вітхий копил, що покаже подальший керунок, куди тра нагострений заступ встромлять, щоб добути з ґрунтів… пектораль чи Грааль? Карла Ґустава Юнга Прамать! Всадовивши її в центрі кола із ватр тра обмазати кетчупом карк... Від Кубані до вигину талії Татр - знову зрине нова Жанна Д’Арк! Та загарбників хижих рій осиний зжене, двоголовий верне Орлеан, бо отруйний узвар, як служниця Жене, проковтне лицемірний тиран. Й в сновигання рандомне у січневих снігах геть впаде і загубиться в них, розітреться нащерть та розчиниться вщент, як й не був серед інших живих. https://www.facebook.com/100000456116479/videos/2712401368785040/
|
2019 © Варел Лозовий |