Сьогодні сонце в синім небі
Поміж білесеньких хмарок.
Тож зимний день такий, як треба,
Бо і мороз є, і сніжок.

На сніжній гірці сміх дитячий
Немов дзвіночок виграє.
І лиш покрівля трошки плаче —
Сніжок на сонці підтає.

Наперебій свистять синички,
І гомонять щось горобці,
А дітвора замерзлі личка
Тре снігом, стиснутим в руці.

З гори ж летять всі, хто на чому,
І дуже швидко, наче ртуть!
Коли награються, додому
Геть мокрі і щасливі йдуть.

Нехай їх дома і полаять
За черевики і штани,
Та тільки взимку, діти знають,
Кататись можуть так вони.

Та що ця лайка і розмови.
Колись були такими й ми.
Адже є речі пречудові,
Що притаманні лиш зимі.