Не засинай

Не засинай. Ковтай свій чорний чай.
Міцний, як правда. Темний, як безодня.
І не кажи нікому «прощавай»
У темну ніч із вчора на сьогодні.
Вбивай в собі бажання прилягти.
Як таргана, дави свою утому,
Бо сон і смерть вже перейшли на ти,
Присівши скраю тут, на ліжку твому.
Тому, ридай, але не засинай.
Можливо рай інсує у спокої,
Та на землі є тільки “Все, хана”.
Як вирок запізнілої швидкої.
Коли за пару кроків вже Синай,
Призупини такі жаданні кроки.
Не йди туди! Іще не засинай!
І бий, як бубни, побілілі щоки.
Не смій заснути! Під чужі смішки
Просунь долоні в щілі між дверцята
І зачини, ламаючи кістки,
Бо біль, як друг, з яким негоже спати.
І потім, коли зникне сон і страх,
Ти зможеш знову будувати плани,
Складаючи надії по шматках,
Як власні пальці в зламані фаланги.
А коли все ж твій час прийде лягти,
Закрити очі, сині, мов блавати,
Дивись синайським небом з висоти,
І наші душі вчи не засинати!