спасибі за зроблене чудо. і ще
за непідставлене вчасно плече.
за непідставлене взагалі.
за хрускіт у роті кровІ й землі.
за чорне поле, і довгий день
де ми ідемо, ідем, ідем,
взявшись за руки. і я з імли
мрію, щоб завжди ми так ішли
через руїни цієї країни.
вкрадені в наших робіт години
для цих прогулянок, цих теревень.
їх і згадаю я в судний день
замість реалій. ті балачки
і випадковий доторк руки
теплий, як доторк душі до душі.
а усе інше – собі лиши.
це надто мало, але дарма.
спасибі за інше, чого нема.
чого не буває й не може бути.
чого не було. і що не забути.