Опубліковано: 2019.01.04
Василь КузанДуша навиворіт…*** Душа навиворіт… Німих нема воріт. Коріння в небо І руки – пензлями… Замки, мов сутінки, І страхи-сумніви Літають совами. Словами зниклими За авансценами Із Авіценнами Кричать не істини, а ниці з правдами. Вже сонце висохло, Як сповідь грішника. Йдемо колонами німими й гордими, Бо світло в імені На срібло виміняв Сліпець поранений любов’ю й вірою. Тіла нанизані На стріли плинності І час намотує на очі відстані. Зникає впевненість, Як мури юності. Усе повернеться. Усе знеціниться. І пензлі в небі… А душі невідь Куди зникають. І ми зникаємо. Апокриф кається, Канон втрачається. І вічність падає У воду каменем. 04.01.19 © Василь Кузан
|
2019 Івано-Франківськ © Василь Кузан |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.