укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2018.09.28
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-283

Метро забитое – пустое, как мякина,
с тех пор как ты исчез подкармливать дожди.
По части тайн подземных рек ты был махина;
теперь – хоть главного диспетчера стыди.

Моя судьба – всеукраинская стыдоба –
осталась медленно обшивку станций грызть,
не выбрав ни претенциозность автостопа,
ни белых хаски прифокстроченную рысь.

Не удержал тебя ни сказкой я, ни горем.
Серпы без молотов торчат, как неликвид,
а мы по разные бока планеты сорим
подмёрзшим пухом чьей-то жертвенной любви.

Так получается, когда язык в мошонке:
играть в романы ролевые было влом –
и вместо зорь в сырых лугах рюкзак тушёнки
воспоминания забил. И поделом.

Густая радуга угодий неоткрытых
взяла и перекочевала на значок.
Стою на станции среди бездонных рытвин,
но без тебя – как без Харона, незачёт.

Какой Крещатик, господа? Какой Святошин?
Твои составы до Саларьева дошли!
Вдогонку синему экспрессу крик истошен,
что аж в малине прокисают разлюли.

Лишь после длительного крепкого зажмура
две ветки красные сбегаются в одну,
да и масштабы паутин – губа не дура! –
я сопоставить лишний раз не премину.

Сейчас звонят мне, пишут хрен поймёшь откуда –
терплю… А как ещё не ссориться с людьми?
Был вдохновитель для тебя я – стал зануда.
Ну что ж – живи и душу прошлым не томи.

2018
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні