Ольга Брагіна***ти мені снишся деколи ось як сьогодні опівночі треба засинати під стару мелодраму надто не намагатися зрозуміти сюжет вони будуть разом наприкінці або не будуть отже яка різниця все йде до того що життя обдурює сценаристів ставить пастки таємні кутки навіщо ти мені снишся потім не пам’ятаю подробиці лише присмак засинати під старі мелодрами бачити сніг смак розпачу пам'ятати пиріжкову на розі поки все не відбудеться неможливо зрозуміти побачити цілісну картину поки все на своїх місцях не опиниться ти мені будеш ввижатися скрізь в магазині біля полиці знижок у парку на доріжці розкресленій біля фонтанів що світяться чорним під музику Верді як човен захлинатися пам'яттю ось ти нарешті навчилася плавати човен пливе так ти мені будеш досі ввижатися теплий граніт під дощем черевики червоні під чорними скельцями повік дивитися як минає твоя любов до незрозумілих слів огортає тебе ніщо цілує в холодні скроні прокидаєшся відкриваєш очі рахуєш до десяти *** колись я напишу тобі присвяту слова похапцем димно мізогінія Сольвейг-дитина печиво тролів коли ти повернешся додому що ти скажи накоїв мерзлими овочами льодяниками хвощів врятувати себе хотів виправдати лінки видалених постів як лінь колін серця сумлінна втома немає кому сказати тепер ти нарешті вдома як має закінчитись п’єса в театрі абсурду початися знову хутро на сцені вабить болить свідомість початку не тримай життя на короткому ціпку не тримай у пам'яті всі репліки потім будемо їх повторювати але вже на свободі розбиті глечики стріх куди він подітися міг суфлером манікюрними ножицями шкірою віслюка пише скоро буду вдома і вже не тремтить рука |
2018 © Ольга Брагіна |