Опубліковано: 2018.06.13
Світлана БалагуламагноліяІз року в рік магнолія рожева дощу радіє та шепоче з вітром... Сумбурно меланхолія травнева вивчає хепі-енди заповітів: ми маємо можливості безмежні — життя летіти з сонячним вітрилом... Навколо мене люди обережно лякають дух диявола кадилом. Думки всі особисті, наче правду, розповідати вміють з інтересом, від перемоги відрізняють зраду, попсу дешеву троллять політесом... А я не вмію жити без кохання, мені замало розмовляти з небом! Задовбують людські чудні змагання: до влади/грошей тягнуться за медом. Засуджують... Все буде так як буде, насправді, правда дуже тонка штука. Побачили в собі ви правосуддя? Але й у долі кругова порука — розхристані каміння та олія — приходить час з калюж збирати бісер. Магнолія цвіте та вітер виє, зриває пелюстки й зелене листя. |
2018 © Світлана Балагула |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.