Є місто чудове манливо-тривожне,
без нього щасливо прожити не можу.
Відбиток кохання на кожній світлині:
бульвари в каштанах, мости і вітрини —
весна пише фарбою ніжні картини...

Андріївська церква... Шукаю альтанку,
де з друзями гралася в юність до ранку...
Поділ з катерами, казкові билини,
парує асфальт після теплої зливи,
трамвай запізнився на вічність хвилинну.

"Труба", Бесарабка, Хрещатик, "Рулетка"...
Віршами заповнюю паузу терпку.
Фонтани яскраво до неба прямують,
за містом дитинства я дуже сумую —
мандруючи світом, додому прямую.

До вулиць знайомих, минулих ілюзій:
ні — присмаку гніву, так — радості друзів...
Мій Київ улюблений в фотоальбомі
з тобою в романі не крапка, а кома...
До тебе вертаюсь. У Києві - вдома.