так немов закладав підвалини підмурки йдеш до жінки візьми з собою краще не знати як мова
просотує кров землі розділяти як є і буде
безпомилкове ніщо нищити всі докази існування
Еліза має згадати ноти вигадати нові поки глухі приголосні не впадуть втому
втамувавши на її серце холодне візьми праску
каже візьми праску та попрасуй ми любимо себе наче існуємо тут життя гірке квітник поливати пильно
каже все нам тільки здається дзеркальця на б'ються брязкальця теплі руки
поки у тебе ще теплі руки шкіра поки ти пам'ятаєш цитати з класиків
тут не потрібно вгадувати спогади ще не все
але ми живемо у місті без шибок пустих стель пустельних пасток
ми живемо тут наче на вокзалі скоро по нас приїдуть оголосять відправлення запізнення три години
скоро тебе тут по всіх вигинах вагонів важко струм тремтить
скоро тебе тут вигадають знову
змарнілі руїни рахівниць ремонт колишніх речей
скоро тебе тут як ти існуєш покладуть у конверт без зворотньої адреси
ластовиння річок у роздріб лічи до десяти до ста овець сон ніколи не закінчується
так немов сказав йдеш до жінки візьми з собою плетиво різні варіанти розвитку сюжет мав би бути тут
але навмисне вона заплутує все як ніколи не закінчиться марна любов до себе
не закінчиться не залишиться тут у першому стосі