1

Руйнувала Заздрість ідеали, душі,
вибивала перли із пустої мушлі,
калатала в шиби, виплітала сіті...
Чортове чи боже нині у зеніті?

...ого-го пожежа... обмітаєм сажу.
На плечах - недремне. У світи - поклажа.
Перетрухлі балки слон яви потопче.
...у вертепі люднім роззирався хлопчик...

Повели омани до престолу сина.
"Покарай..." - кричала яра половина.
У Варавви нині кров'янисте свято.
Стейки, шиї, ноги... а вражина - вата.

2

У бабуся Насті я любима внука.
Дід із фото зріє: "...то іди на руки,
звоював я рідні миргородські доли,
розвалили села, печі охололи".

3

На Говерлу зимну полідевки лізуть.
Лементують заздрі: "...геть, бери валізу!
Нащо ти - висока - між цапів здалася?
Нам читати ліпше розклади на касі.
Ти заморське диво, словом - нетутешня".

Йду - чекати сонця - за чужу черешню.
У самадхі сяйне плину споришами.
Частувала Мова чарами... ковшами...

......
2018
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1690633340997830&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
ілюстрація