укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2018.01.12
Роздрукувати твір

Андрій Соболєв

Моим эскулапам и себе.


Я жил суетливо, стремительно жил,
Знаком со стеной был мой лоб.
Ни связок своих не жалел, ни жил,
Пока не сказал мне врач: Стоп!

Всяк повстречается в жизни с врачом,
Под ним, как под богом живем.
Иной же живет, все ему нипочем.
До смерти с врачом не знаком.

Лепилой на зоне врача зовут,
Где правит мороз с мошкарой.
Лечить – искусство, а вовсе не труд,
Нас лепят хирурги порой.

Я не сомневаюсь в искусстве врачей,
Что резали грудь мою.
Жить продолжаю в том же ключе,
И вновь, как и прежде, пою.

Как прежде легок я на подъем,
Мотаюсь туда – сюда.
Один, а чаще с гитарой вдвоем,
Мне тысяча верст – ерунда.

За год заросли мои швы на груди,
Я снова как ломовой.
И что б ни ждало меня впереди,
Темп я не сбавляю  свой.

Советы близких, и дальних тож,
Все сводятся к одному.
Живи спокойно, не лезь из кож,
И будет все по уму.

Но  не устаю я  жизнь торопить,
Ведь свой у меня к ней счет.
Врачи же сказали, что буду жить,
Как прежде, иль лучше еще.

Вот так и живу, не смотрю на рубцы,
И  не боюсь новых швов.
А время придет отдавать концы,
Так что ж, я давно готов.

Ну, а пока  колесо верчу,
И в нем верчусь я пока.
А по-другому жить не хочу,
Без песни и без стишка.

Груз, что выпадает, не сброшу с плеч,
Не грузят тех, кто не везет.
Когда начинаешь себя беречь,
Тогда и беда подползет.

Но беды мои давно  за кормой,
И я не сверну с пути.
Врачи, вы столько возились со мной,
Не должен я вас подвести!

12. 01.18

2018
© Андрій Соболєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні