Через пальці просієш слова. Лиш читати
Не давай їх нікому – спали краще якось.
Бо там твої будні в коротких цитатах,
Двоє колишніх… фальшивих, ніяких.
Там твоя пам’ять знервованим почерком,
Кожен рядочок, мов накрохмалений.
Люди часто не знають чого вони хочуть,
Проте їм постійно скрізь тісно і мало.
А в тебе є все, у тебе є: ти є!
Що розвитку прагне, а іноді – друзів.
Гуляючи вдень загазованим Києвом,
Будь тут і тепер, а тілу дай смузі.