Вельмишановний пане президенте!
Вам пише Ваш сільський спостерігач,
той, що спіймав кремлівського агента,
трикляту тещу, Інокентій Драч.

Спішу Вам, пане, повідомить дещо.
Про зраду зрадную у всій її красі!
З тих пір, як посадили мою тещу,
в мою дружину ніби чорт засів!

Була ж слухняна, лагідна, ласкава...
Та як прикрили матір в кепезе,
то тільки й чую, як вождя держави
вона паскудить, сварить, та гризе!

Побачить Вас, шановний, на екрані,
і зразу дулю тицяє в екран!
Що буцім Ви баньки свої погані
періщете на неї, як баран!

Кажу дурепі - це така подяка?!
Така підтримка у скрутний момент?!
А клята баба - Та пішов ти в сраку!..
Ще й разом з Вами, пане президент!

А ще вона на картах ворожила,
а я підслухав... Ох, же ж ці жінки!
Наврочила Вам лишаїв на рило,
та болячок у Ваші печінки!

Та це ще шо! Про ціль свою погану
вона вже розпатякала кумі -
підбурить односельців до Майдану,
а Вас, мій пан, згноїти у тюрмі!

Пишу листа Вам, а на серці важко...
"Агентом" стало сонечко моє...
Вже не дає воно мені на пляшку!..
І взагалі нічого не дає!..

Тому прошу Вас, любий президенте,
за всі мої безсонні трудодні,
нехай пан Гройсман виділить з бюджету
хоча б на чвертку, бідному мені...