Серед дванадцяти друзів твоїх
Один – іуда.

Як правило, той іуда,
Хто зве іудами інших...
Він може бути першим, останнім...
Гетьман, приблуда...
У мерседесі, конем чи піший...

І неважливо –
Скільки добра ти зробив для нього –
Дарував йому бронзу,
Вавки помазав йодом, –
Він тобі в спину ножик устромить
В ім’я чорта чи Бога,
Пасквіль напише,
Що ти «ворог народу».

А якщо друг твій іудний –
Кохана жінка...
Адам зі Змієм хрумкає ябко
Й нервово курить.
В Біса є норма…
Не має ж краю
Жінчина фінка.
Межі не мають
Підлості Курви.

З тим треба жити,
Рости до неба.
Десь потерпіти...
Прощати...
Битись.
Біла ворона і чорний лебідь
Будуть в душі гніздитись.

А там, де троє друзів зібралось,
Там і Христос між нами...
Хрест свій візьму,
Підійму забрало,
Скину з душі камінь.

І торгашів із душі храмини
Вижену...
Заспіваю.

Час повертатись
До батьківщини
Предків моїх –
Раю...

10 лист. 17.