Зачепилась мрія та влетіла в пастку:
хибно змалювала ідола в уяві!
Вибачившись смішно за пекельний настрій,
епілог вписала в перехрестя/драму.

Повернуся снами по минуле в пам'ять.
Згадувати грішно все, що було з нами...
Безтурботно доля недопалки смалить —
вже не вірить серце у небесну манну.

Стала я черствіша після нелюбові.
Сивину фарбую у рудий яскраво...
Музика не лине з нашого двобою —
Янгол пір'я чистить та збирає гравій,

з посмішкою сонця до весни прямує...
Краща половина пише п'яно вірші,
плаття одягає та дзвінки пильнує
інша половина — не сумую більше.

Бо життя цікаве, якісне за змістом!
Забавляє осінь хмарами й дощами...
Заблукала небом над чудовим містом
і цілую вітер ніжними вустами.

Зможу самостійно відновити душу,
подарую подих як святе намисто...
Весело стрибаю я через калюжі
з жовтим та червоним вересневим листям.
СБ, 14.09.2017