Гуркіт вчутно помпування
по п’яній Десні –
від світання до смеркання –
навісний.

Рури крепські намивають
білюній пісок,
мокрим віялом махають…
Та у річки – шок!

- То була моя робота –
денце рить!
А тепер й сама не проти
плин спинить.

Хай про то подбають люде!
Видно, їм то тра.
Русло рила, що шиншила…
Зара най сестра

смокче лисе дно клістиром
й на баржу жене.
Вбоки буруни – мов ліра! –
круто ломоне.

Я тепер хочу спочивку,
як мені заміна є,
гризти корж, цмулить наливку…
Най дурний не п’є,

коли створені умови
і свобідний час.
На холєру йолкін-дрова,
як є кірогаз?

Метлянула рукависьком
та пішла в декрет
Десна-річка з низьким
впустом проміж очерет.

Гуркіт стух, зів’яли рури,
згулькнула баржа.
Лиш від бувшої фризури -
пасмами іржа.


https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1828856620472857&set=a.1265428963482295.1073741841.100000456116479&type=3&theater