Не спи  милий звуче,
зінтегруй зі слів моном,
святе-хаосе,
мій Муче,
білий спів
у вірші кров!

– У Багатих Хибах - живу! -  
А Січ  з характером - вся на диву.

Тисячоліє  полюсами з чололітними.  
Кредом   лунає - а за змовами  шматують нову Україну.

А - на майданах створюють у власну Вуркаїну!
А Віч із ореолом - світить чисту совість.

Винароджується, звиджається вість про власне й своє!
- Як тобі, мій   урагане - у чистому тілі?  

Таємницю нову бачиш:  
де убиті, де розіп'яті? - усі вони голі.
Вони  пядями буяють - очікують Гонти -
і чекають нові втрати - в епіфорах понтів!

Білим вогнем ненависті
вилітаю з прірви.
За межі - ой як мстять!  -
І на мені розрізають голову Бога.

А за гроші -  лаються  з рабами з небогами!

А за землю - цілять кулями   нове ярмо!!!

А за владу - честю - жертвують лайном.

А за милість вічних склепів -
відпускають долю
у Мордовію  на волю.

----------------------

Т-ю, це вп’яте
непроникне  
підпілля з Мордовії
зміцнює офшори.
Бо сьогодні в  Україні
рабоволодіння
квітне на мозолях.