Аби час не марнувати,
     Джона вчу я рахувати.
     Я кажу йому:
     – Один!
     Подививсь на мене він.
     Я рахую далі:
    – Два!
     Головою він кива.
     А коли він
     «Три» почув, –
     То, як лис, хвостом вильнув.
     Я тоді сказав:
    – Чотири!
     Пес забігав по квартирі.
     Ледве
    «П’ять» я встиг сказати, –
     Потягнув мене гуляти.

        Переклад з російської Наталії Бурляєвої (зі збірки "Неслухняні іграшки")