***
підчеревки електричні підстанції не відчиняй ці дверцята бо вб'є і блискавка намальована навпомацки олівцем з коробки де ведмежата
не влучає в лінію розтину двічі загострений під кутом грифель дрижання під вилицею вилучають найпотрібніше щоб потім подарувати тобі як милість вмикається коло
електричного струму цятки стигмати строкаті лялькові строї
що там у них всередині стільки було суперечок під шаром пластмаси з країни розділеної приблизно навпіл
з одного боку росте суцвіттям суцільного стилю колишнє місто гутенбергового позірного щастя горицвітом та гостролистом
з іншого боку крамниця товарів по сто нерозмінних простроми у голку нестиме поки не виллється на підлогу червоне
з одного боку до нестями з іншого все проходить колишні закохані в колискові
колишні перші останні літери посвят невідомим поетам
ніхто більше не дотримується хронології не пам'ятає коли ставити крапку

***
тепер ніхто не буде поруч,
у підворітті не засне.
тримай свій поручень, як покруч,
в крові чернігівське міцне -
ти будеш кожен день вмирати
в музичний супровід реклам -
тримай свій поручень, як грати,
коли тебе тобі віддам.
для ворожіння чеки, щастя
чатує десь, як в горло ніж,
і залишилось тільки впасти
у биті скельця босоніж.

***
безкарно розкладати на проїжджій частині ось він їде завжди за пилом який кудись там
і міг би тепер повіятись миготить фарами розкладати пластмасові пальці Фіони безпалої ляльки
око лезом безпечним сяє на іншому сидінні де ніхто не триматиме виріз горловини пружкові петлі
не пройдений курс плетіння саме тому всі останні хвилини жалю схожі на першу
Фіона безпала лялька легені вкриті папером як мрія середньовічних анатомів
про нестяму бліде волосся кучері тмину кожного дня силкується згадати дорогу
якось же так і потрапила навіть сюди після першого вибуху асфальт пульсує червоним
підземні комунікації передають кров у передмістя Голосіївський ліс розфарбовані силуети

***
серце не крається більше як банки з варенням торішні
з одного боку пласкої землі лежала б вона не маючи в тілі зла
жодної корисної кровоносної системи бере в оберемок забуті сукні її
не залишається вибору в календарі тільки дні червоний та чорний розпещені діти тридцятих
як селище крається цівкою і теліпає на цвинтар дверцята
і надміром ніжності не розрізняючи мертвих та щирих
вся піна солона спадає землі залишається вивих
і серце не крається на апельсиновий фреш соковито
і знаєш що ти не помреш і не будеш у сутінках вбита
за пляму яскраву шматка не прошитої якісно шкіри
і буде навмисно тремтіти рука наче ми залишати не вміли

***
каже якого милого у тебе ці брязкальця ліщата декоративні віяла дві смуги зустрічна та протифаза
мистецтво замилювання очей замилування невартісними деталями переліки що ніколи не закінчуються
скільки б у тебе не було щасливих квитків без останньої цифри на розі перевертається складна модель світобудови
фірма "Світанок" і кострубатий заєць ніколи не зустрічаються ті хто має оминути тебе не зачепити краєчком листівки
з побажанням веселих свят і плямою від глінтвейну каже та ні неможливо знімати при цьому світлі
стосовно того як ляже вечірня тінь на поглиблено білу шкіру
темрява поглинає все збираючи по шматочку
світло гірські пасма волосся карбід марина

***
нізащо тебе не забути не вимірювати термін очікування короткими фразами навіть "як справи" вже надто довго
результати вживлення чужої свідомості в твої розпечені від пікселів очі на сітківці де чистий берег за вікном
рекламують цирк шапіто швидкісні трамваї в травматології середньовічна мряка на стінах мозок
схеми рубцювання ось де твоє покликання копирсатись в лобових долях залюбки ловити штучні квіти
на всіх весіллях ось де твоя принада принагідне замовчування посмішка без ретуші
нізащо тебе не забути скільки б не миготіло зелене зернятко смерті біля твого зменшеного зображення
як спірити ловимо кожен лайк повідомлення з потойбіччя
щось та він має нам напевне тепер сказати
наче знеструмлена кров згорнулась у кульки ртуті

***

зупинки громадського транспорту антрацитові пахощі тліну в пору цвітіння карбіду
ніколи йому не спадає на думку пробачити тобі цю хвилинну слабкість надії
схематичні рухи зірок кіно про кохання не для всіх думки що завтра закриють місто
понівечені покемони качечки для іржавої води з попелом суміш всі вони воскреснуть одного разу
не переходь на червоне світло попереджає брошура з протихімічної освіти
всі вони нагадають про себе копирсанням тихим на робочих столах імперії ось ти вже і програв
що тепер натиснути щоб вони повернулися в свій найкращий зі світів заохоченням за поразку
зупинки громадського транспорту яких і тепер вже досить

***
стеж за моїми руками казав ось тепер на дні народження княгині Радзівіл колишньої пані цього маєтку
викарбували вірші натомість тепер ти платиш вона так і не вийшла заміж не винайшла вічний двигун
стеж за моїми рухами ось вона біла панна натурфілософія для чайників на першому поверсі
вивішують непрасовану білизну тут немає ні крадіїв ані спокуси морські чудовиська намальовані у фоліанті
невідомого століття лежать на столі життя як прояв смачного втіхою несмак тільки слугує
вона ще могла померти немолодою але все одно принадно людські потоки в метро
витоки всіх повідомлень які ти отримуєш миготіння і стерті