| Свiтлана-Майя ЗалiзнякРафлезія| 1
 
 Правда-субретка, півправда у цятку
 Спритно лаштують на вигонах ятки.
 Лось викладає лискучі буклети.
 Нумо, куштуйте, пацята, поети...
 Тлумте свої апетити до ночі.
 Клан тугодумів пуп нецке лоскоче...
 
 2
 
 Кинув монету рудий парубійко.
 Чорні бульдоги наснажать на бійку.
 Фрашки фригідні, вужівни плямисті
 Нижуть у ямі криваві намиста...
 
 Хакі-бандани, бинти, автомати...
 Вечір. Залюднені площі хрещаті.
 Бабця цокоче, рівняє "кравчучку".
 Дідо спинився. Годується жучка.
 Ріпка-брехня голубава, скульптурна.
 Ланці лакують хитляві котурни.
 
 Всі гультяї при роботі, веселі.
 Гинуть-німіють стороплені села.
 Жбухнуть паяци на жорна макухи,
 Мелють чутки...
 Про...ве...ли відчайдуха...
 
 3
 
 Люмінісцентно. Феєрія жаху.
 "Цоб..." - підганяє Авіста комаху.
 Присмак абсурду. Розчахнені древа.
 Вигода квітне і тхне - зброярева...
 
 Осінь...
 Рафлезія - хижа, прегарна.
 Гострим копитцем ударила сарна...
 Ледь нахилилася цьоця-телиця...
 Глиця... віночки...
 Зима-плащаниця.
 
 Може, та квітка зів`яне під осінь...
 Вічну м`ясистість оспівують оси.
 Мегапелюстя! У захваті піші...
 Люди - як мухи... А квітка свіжіша.
 
 
 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1348325291895305&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
 ілюстрація
 
 
 
 
 
 
 
 
 | 
 2017 © Свiтлана-Майя Залiзняк |