Побудь зі мною, не йди.
Хвилиночку, трошки зовсім.
Підеш – і твої сліди
Парчею застелить осінь.

Розмиють дощі. Вітри
Розвіють твій запах теплий.
І день мені відгорить,
І дім мені стане склепом.

Не йди.
Не іди.
Побудь.
Тримай у долонях міцно.
Бо часом прошита путь
Переросте у відстань.

Я всупереч – не пущу!
Я скелею остовпію,
Я вимолю у дощу,
Я витягну з пащі змія.  

І хай би зійшлись навхрест
Смирення моє й погорда.
Я виблагаю в небес!
Я викручу з лап у чорта!

Життя не верта навспак.
Як вигоримо – обидва!
Тримай моє серце так,
Як землю трима молитва.

Ти ж бачиш-бо, як саднить
І сточує проминання.
Не йди.
Не іди.
Не йди,
Щасливе моє кохання!