Розірвав шнур на малюсенькі шматочки
і розправив плечі та тонкі  жилочки-заточки.
Оце да! Якщо чат,  
то  з памороків  лізуть  примари,
і  реготом вигадують   мандрівочки,  
і ріжуть  очима
охочих  до  гвалту  
в суперечках   фейсбурочки.

Сьогодні відвертий на ключі,
- ой, -  викручує   душі, -
завтра служба з  процесором злючим  
під вади криві і неприємні речі,
які самі собою, смішні,  і суперечні.
Тпррру!- гальмуй! - як тебе сіпає гнів, -
- ані-гу-гу! – б ’є  в голову гедзь.
і вивертає  з середини шкіру чудову.

Рвуть обертони жабри під  алгоритми!
Язик - як бритва!  Дзижчить і бере за живе!
І  вигорить, тютілька в тютільку, як  прояв   без  миті.
Тверезим підцюкнули  дур.
А  ті клюнули,-  інші ковтнули  яви.
Чого очі вп’ялили?
Я не сплю, вар’яти,  без м’яти!
Гарячі   крові  блиснули, -
піднімають клин – знову, блиснуло!  
Оце - маячить в очах, -
на  страх  узяло, - а як тріснуло!
О-ох, собачка стрибає підбита,
і скавулить, хапає за душу.

Голова ти моя дірява,
все на грані, дірка на дірці,
все шинкує фільчине діло,  
як  там - курка на хвіртці -
став їй світ клином.
А силу отаку -  в тираж,
нічого  кураж,  
оце так мандраж!
Правда, коли не має  олії,
гаряче вугілля  горить
і нерви б’ють по кумполу,
і  духи  стукають по куполу.  

Глухоніма куля ятрить слух.
Підбите серце співає в тенетах.
Соромно,  мислителю, під  багнетами?
Вольному воля! Воля по-самісіньку шию!
У нетрях, на греблях   –   цінують  касети!
Повелителю в наметах,
планета – це не котлета!
Ледь волочу   ногами з війни.
І крутять кістки у сні.
Всі шишки падають на голову.
На кургані під  кулями -   хапає страх!  
А Сват одразу  чеше анектод  про  налигачі.

На сході з друзями  раділи за діло.
Їли крокодилові заначки, коли  кортіло.  
З того світу з нами
ще не визначилися
і ми висіли на сивій волосині.
За краєчком ока   біда  дала
хука  прямо у ліве вухо - одразу оглухли!  
Які люті, які поцюкані люди від мук,
коли  докумекали  обурити орлів,
і  пішли ва-банк з полону в іуди.
Наполоханий  схопив запотиличників,  
цілий  час скуб   е-майл на смартофоні!

На крилах понесло сойку у вир.
Вчора - промерзлий у спільній хижі  
без можливостей пам’яті,  
проте позавчора –
токсичний до речей,  
котрі рік тому
втратив  з оточуючими
перемикачами та індикаторами.
Що воно й до чого.
Якось буде, якщо не згорить.

Одважився на закляття  від смерті,
здибався з   важкими каверзами.
Погоджуюсь, був  -   невидимий  -
і без повноважень та рахунків  усіх вицілив!
Якщо не відірвеш печінки то ,
то приймай рішення про цей інкубатор війни,
ні - то   відречи  мене в усе хибне,  
бо збурює на  прокляті жарти!

Я - безпідставно! Я знаю, як не брехати,-  
не можливо бути там,  де не треба війни!
Я - впевнений, що  бачення горизонту заставить
живих падати головою вниз після війни!

Молитво,  включай   дійсне, -  як ще тут бути?
Буря зносить пазлове відео під басисті вибухи!
І все  одразу -  бачить порожнє!!!
А світ  додає в ту порожнечу -  крик і кров,
і кадрує усі досягнення  на вузлах  зв’язку,
і горлає усіма мережами:  допоможіть!

Твої професійні завдання
не змінювалися більше 3 років!
Ти впевнений в тому,
що війна від тебе не залежить?