***
І навіть сніг, якому все-одно,
І навіть день, заточений на спомин,
Так само стане пам'яттю потому
Про те, чого нам більше не дано.

Хай сніг як сніг – відступництво води,
Й відпустить день свою неоковирність...
Сьогодні я – як і земля – покірно
В собі чиїсь заховую сліди.

Все буде сніг, відпущений в оплот
М'якої ночі, в тишу незаймисту.
Бо, як і він, почавшись десь над містом,
Вернусь і я у свій коловорот.

Мети, завій, хурделице, кругом,
Сліпи незрячих білизною ночі,
Земля сьогодні чиста й непорочна
Немов до дня, до сьомого свого.