Де причал мій? Мій берег пологий?
Рідний дах і одна – Вона?
За яким невідомим рогом
Моя батьківська сторона?

Висотою якої хвилі,
Шириною яких степів
Розіллється печаль безсилля
І любов, що несу Тобі?

Пригубивши густої туги –
Полиновий терпкий настій,
Я б довіку цю тишу слухав,
У якій чути голос Твій.

Розкажи мені, як сходити
Всі дороги мої земні,
Щоб по світу розвіяні діти
Як і я їм – раділи мені?

Щоб душа не була прикута
До того, що у сни піде…
Скільки ж човен блукати буде?
Де причал мій і берег де?