Бурштиновий вечір. Танець бісів
На дорозі в ситу благодать,
Де поет, бандит, пророк, гульвіса
Йде до предків душу рятувать.

Там вода солона, як сльозина.
Там сльоза кривавить золота.
Там во ім’я матері і сина
Жертвують жратвою на свята.

Після шуму – сум...
А після суму –
Тиха радість з вікнами у рай,
Де пройма непроминальним струмом
Сорочина прадіда стара.

Очищальний струм.
Увись дорога.
Йду.
Дивлюся в небо, як пташа.
Говорю з нащадками і з Богом,
Тими, що нікуди не спішать.

Он – душа сосни...
Он дух озерний.
Он – сумна пилинка на сльозі.
Он – межу пройшовши неповернення,
Скаче доля на одній нозі.

...Стати би апостолом хотілось,
Навіть розуміючи кінець
Битого апостольського тіла,
Духу їх огранений вінець.

В бурштиновий вечір добре мрію
Я – терпкий занудний правдоруб...
Говорю з нащадками.
Радію,
Що також... помру.

2 лип. 16.