Незабутнє... Те, що позабути ти не зміг у вихорах буття.
Це події, але більше люди, ті, що стрів ти упродовж життя.
Ні, не посадовці й депутати, й не міністрів безкінечна "рать".
Їх, безликих, треба забувати, бо таких не варто пам’ятать.
Незабутні — ці не лізуть в очі, їх відсутність слави не пече,
Вони мовчки, в злії дні і ночі дружнє підставлятимуть плече.
І в найтяжчу, у лиху годину, не важливо, звуть їх чи не звуть,
Хліба скибку, і для них єдину, непомітно в дім твій принесуть.
Незабутніх треба пам’ятати, бо вони є тим, що в світі сутнє!
Ти їх поіменно будеш знати, якщо стати зможеш незабутнім.