Рядком принишкли
біотуалети, голубіють,
вирячуючи очка
з надземних орбіт.
Вже з вуха, видно, лізе
й хащі нутрощів дубіють
та полотніє шкіра вилиць та ланіт.
Халепа! Ліпше би зійшлись у лютім герці
кисляк та аґрус агресивний, молодий,
або олії десь пів кварти натщесерце.
Ото би був гречний двобій
природи будди із пихатим его,
очищення й просвітлення нутра.
А гиншого нічо й не треба.
Ніскілечки, клянусь, не тра!
Гоплітів синіх наїжачена фаланга
зустріне хвилю кризи й біржовий обвал,
Екологічно чиста, кунгфуїстська панда
кине з стегна на грунт дев’ятий вал.
Щоб було чисто по стежках ступати
і не чигати підступ міни у траві,
п’ястуком впрілим вклякши у держак
саперної лопати, у щільних
сутінках згорілої зорі.
Ті біотуалети – справжні оборонці
закутня райського серед кущів!
Вклоняюсь та цілую ручку їм,
як Голохвастов Проньці,
і підношу під кумпол
схвальний спів.