Гойдатися  в  колисці  натяків,  
напівшукань,  напіввідвертості,
щоб    без  лукавства  і  без    хитрощів,
лиш    погляд    в  погляді—на  відстані.
Узнала  я  про  те,  як    хороше  
в  човні  солодкої  непевності,
який    пливе  на  спині  течії  
без   маху  весел  і  без  пристані.

Спать    у    сувої  неможливості,
коли,  на    жаль,  немає  вибору,
коли,  на  щастя,  нема  вибору,
бо  ми  давно—нитки    у  вишивці,
й  замилувавшись  розмальованим--
усім,  що  не  для  мене,--  віялом,
гадати,  що  з  роками    вицвіте,
що  розпадеться,  що  залишиться...