Свiтлана-Майя ЗалiзнякАбстинентний синдром Імеретинським шафраном яскрієш у пам`яті снів. Кодлами-колами ходить луската сторожа. Серпень ажурно дощить… На Супою маслинному дні В рань прокидається квітка – пурпурне а може. Наче не треба жадання, усе в ту грозу відбулось. Ти – експонат-кучерявець юнацтва музею. Як би жили-пригасали, злетівши за Ворсклу чи Рось... Леви застрягли у гратах-зубах Колізею. Що ж, дресируй левенят. Вибирай картоплі та листи. Палиш духмяну – з торішнього пижма – цигарку. Соняхи зрізано, вже вибиваю зернятка... не з тим... Сік маракуйї – для кайфу. На шибі три марки. Жовта горгопка привезена в дім для чудес. Хтось автостраду накреслив, а стежку заплутав. Ти вибачай…і зимове мовчання, і вірш-інтерес. Дикою морквою тлумиться спогадів рута. З маками житніми в осінь шафранну полегко іти. Срібно дзвенять словеса, ізумрудна туніка. Позатуляла батистом шипл ілюстраціяячі стозубі роти. Над шепотінням сосонок шугають шуліки. «…встигла, не встигла...» – бубніє дівчатко, ступає у слід. Мрій хрестовик висисає рої махаонні… Синя крамниця ваганів. Ти, мабуть, іще серцеїд. Потяг наш котиться… час відчіпляє вагони. 2016 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1053690401358797&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater ілюстрація
|
2016 © Свiтлана-Майя Залiзняк |