Свисток. Немов курок в страху,
Серед напруги.
На перший-другий розрахуйсь!
На перший-другий!

Іде життя — фізри урок.
Одна депеша:
Усім вперед зі строю крок,
Всім першим.

А хто позаду — кроком руш
Ковтати слину.
І тихо заздрити, або ж,
Плювати в спину.

А ті, хто спереду — не знай
Покори!
Ступай! Не думай! І нехай
По колу!

На перший-другий розрахуйсь,
По сорту!
Як буде вигідно комусь
Край корту.

В зубах затиснув він свисток.
Крізь пластик,
Ним видихається місток
Зі свастик,

І відбирає мов би для
Арешту,
Титульних перших з корабля
Від решти.

І під стотисячним напруги
Струмом,
Ми все частіше бачим друга
Другим.

Я зустрічаю кожен день
Нарешті,
Розбитих перших.
Вимучених перших.

Зловісних перших!
Перших в самозраді!
Що першості своїй
Самі не раді!

І хто назад години відлікує?
Хто пошикує, хто перерахує,
І покладе до серця попід комір,
Любов, як власний порядковий номір.