| Свiтлана-Майя ЗалiзнякМетелик на шторі| 1 
 По шкірі - дотично...
 Палити не можеш.
 А час виставляє павучу сторожу.
 Утішуся злетом, горняточком кави.
 Ти любиш, не брешеш... а очі лукаві.
 
 Тут джаз… Надихає охвітна береза.
 Ти пий… Ось цукерка, я вельми твереза.
 
 Ось рибка надії - блись...блись... - між тарані.
 Тобі некомфортно. Я Майя, не Аня.
 Кастровані тигри, вгодовані сойки.
 І блюз недослуханий тлумиться зойком.
 
 Розкремсаний спокій. Безсоння... Навіщо?
 Торішній жасмин, шкаралуща і кліщі.
 Тонка прозаїчність, метелик на шторі.
 Прасіті лілові у білому морі.
 
 2
 
 Це меганаївність. Весна-забаганка.
 Жмуточок поезій. Розсипана манка.
 Замотую пальця - поранив осотом.
 Малюєш русалочку зеленороту...
 
 Картина вже продана.
 Трішки сумливо.
 Ти хочеш у Хіос, там сміх і оливи...
 
 А тигрів дратують осінні мурахи.
 У двері - ослиці по слово... по лахи.
 Із яблучних зернят приносять намиста.
 Не бійся мене. Я - остання, пречиста.
 
 3
 
 Душевні стриптизи і голка довженна.
 Я вприснула сяйва у ляльчині вени.
 Лягаю - вдивлятися в малева Босха.
 Меди на ослоні, знекрилені оси...
 
 Міняю турботи на протуберанці.
 Черв`як дощовий у кільковій бляшанці.
 Пайєтки пришила.
 Пугукають сови...
 Злинаю.
 Ідуть холоди-птахолови.
 
 Лишаю любові крупинки робусти.
 А муза сміється: "ой леле... попустить"...
 
 В цинобрових нетрях ваксується шкіра.
 Ти моря глибини сімкартою зміряв.
 
 
 2016
 
 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1046912922036545&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
 
 ілюстрація
 
 | 
 2016 © Свiтлана-Майя Залiзняк |