Опубліковано: 2016.03.08
Віталій ЄгоровНадіяН. Савченко Весна в палких очах рясніє, кому завдячуєм життям. А всі закохані в Надію бажають волі їй, затям. І кожен праведник зрадіє, хиткі відкинувши чутки. Незламна воля у Надії і розум ясний і цупкий. Хай брат заклятий шаленіє, волосся з лютості скубе. У прірву тягне вже Надія суспільство жадібне й слабе. Не здужать вузол склок Гордіїв пихатих підлих пацюків. Одна протистоїть - Надія. Аж приголомшені церкви. Зерно думок крізь гнів просіяв - мужів державних закликать обличчям стати до Надії. Мерщій звільнитись від лукавств. Вже кров знесилена чорніє, долоні в"януть від гвіздків. Прошу зворушливо Надію - надію нашу не покинь! З твоїм життям загинуть мрії, де звикли честю торгувать. Ти - наша гордість і Надія, що в серці вільному жива. |
2016 Київ © Віталій Єгоров |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.