* * *

Тихо сходять, ніким не сіяні,
Трави трепетні, наче сни.
В голосах птахів Голосієво
Обернулося до весни.

Я вустами витру сльозу дощу,
Притамую солоний щем.
Весно, дай мені, як траві й кущу,
Вітер твій вдихнути іще.

Не жени мене, лісова блакить,
Ти втопи мої ноги в ряст.
Хай триває мить, хай тріпоче віть,
А тоді вже – що доля дасть.