менше літер в більшій суті?
так й слова пряміш, — не гнуті!
ЛЮЛЯ...
...з люлі, смак буття:
й до зірок місток:
й об життя тертя:
й жорну на пісок:
й зернам каяття:
й на мукУ, щораз:
й теж водою, час:
й хлібцю в сповиття...
...й спів життів летів!
й дзвін, і він; й слів суть!!
й все чогось велів!!!
й що кому... — й що чуть??? (не російське "чуть-чуть", а чути = "слышать")
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
МЛИН, ЧИ САМЕ ЖОРНО?? млин = "мельница", жорно = "жернов"...
люди як люди,
життя мов життя...
й видзьобує час
насіннячка з нас!
аж, раптом задує,
збудить неспокій...
пустка ж гвалтує
криниці глибокі!!
життя-бо життя,
об жорно тертя...
і пута лиш пута:
в них й воля... й забута???
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Чи я про себе? Та ні: П Р О М У З У !! (пташа = пташеня, або й невеличкий птах)
...п'яв з візок думок,
слів брав на рядок;
сяяв мов п т а ш а:
музонька — д у ш а...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
двомовне — зимове — радiсне... РАДІСТЬ ГРІЄ!!!
крокуєм,
я та радість,
обнявшись, як
барвінки...
...цілуєм,
всім на заздрість,
вуста-в-уста,
сніжинки!!!
А переклавши з відчуття на повне розуміння ці кілька слів, РАДОСТЬ ГРЕЕТ!!!
шагаем, я и радость, обнявшись, как барвинки...
...целуем, всем на зависть, уста-в-уста, снежинки!!!
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
ЗЕРНА ЧИСТИХ СЛІВ...
...в зернах чистих слів:
поготів, й чуттів:
миті без гріхів:
й для хлібів, й щаблів...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
НЕЕЛІТНІ МЕШКаННЯ...
як не у спОкої покОї –
не краща то оселя:
найлегші Стіни – вітер в Полі;
й Найвища ЗорИть Стеля... [зорить = вглядається; а ця, либонь, і світить?]
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
КІЛЬКА СЛІВ СКРИПАЛЯ НА МЕЛОДІЮ СКРИПКИ... Бо і сам ним був!!!
суму тінь —
і сміху промінь —
під чуттєву волосінь...
скрипку смиком, ян ув інь, —
й душу, мушу, — всю, — на сінь...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
НАСКРІЗЬ ЖИТТЯ:
з мукою млин
за батьком син
чи доччин чин
за плином плин
розгрузлих глин
чи плин один
чую зовуть
у цюю путь
і рід і суть
це ж увесь час
чекають нас
вже й там ще й тут
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
ПРОСИТЬ КОЖНА МИТЬ!! Й ПЛОМЕНИТЬ...
повз вужом
ярами вечір,
сутенів...
а курган
розпрямив плечі;
взолотів...
спломенІв...
навкруг думками!
впроменІв...
мабуть, віками!!
змолодів...
між — юнаками!!! [юнак не лише молода людина, а звитяжна, хоробра...]
завмирав
останній промінь
в тих думках...
полягав,
неначе легінь;
птах, не прах...
й кінь його...
топтав уперто!
й тінь його...
щоб не простерто!!
й тлінь терпінь...
й камІнь голосінь!!! (так, вірно буде "камІння голосінь": але ж це всерЕдині співу?)
дивна річ:
бо не мертвіє
навіть ніч...
й зоревій
біль вбілить, всіє
темінь віч... [тут не так про очі, як про віча: загальний збір...]
й перейде...
в майдани, — з нами!
й надихне...
та вже світлАми!! (так, світло і є множина; але як воно від безлічі джерел...)
й — в и д и х н е...
чуй: з голосами!!!
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
УСІМ ПОДАРУВАЛИ??
...душа
дана усім
в дарунок:
вона є
талісман
життя,
й перепустка
у майбуття;
і Віщий
Божий
Поцілунок...
В ДАРУНОК!!!
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
ЕТЮД З РОСИ Й КІЛЬКОХ СЛІВ... — Доки Сонце Сходить, темряві не вгодить!!!
неминуча, та минуща,
очі їла не роса:
цілувала їх, цілюща.
юна, свіжа, багатюща..
гола-боса, — а краса...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ...
одна гладІнь: набитий Шлях...
й зо світла тінь: а й та в зірках...
з черед хмар всіх: в сяйві чудес...
чар серед, Ліг: в Межі Небес...
...встеляє Шлях добірна Сіль
...з Возів Чумацьких, поспіль в біль
...зорИть-бо, і смакує, нас
...хто в поті, та в житті, — в сей час
тут скрут хомут!!! Там Сам Ляг* Шлях... і тяг: ой, тяг...
зорИть = вдивляється, стежить;
"ляг" є "нелітературна", підзабута форма від "ліг" (у значенні "лёг");
російське же "ляг" = наказовому "ложись!"
|
