| Свiтлана-Майя ЗалiзнякСад. Квіти зла| 
 Не закликайте отут помирати,
 Лізти на шпиль - і кричати: "крушімо!".
 Лики-святенники-бізнеси-дати -
 Конгломерат.
 А по війнах так німо...
 
 Сотні убитих, спинилися кулі.
 Стовчено долі, серця та ксилеми.
 Пік.
 Роззираюсь... І завтра, й минулля -
 Вічні, стожарі для горору теми.
 
 Цілі-надії мусуються плебсом.
 Піниться ель у струмках Ельдорадо.
 Зроду людва телесується... Плесо
 Сили усмоктує.
 Діти - відрада.
 
 Жорна, вітрила, питльована пісня,
 Стиглі горгопки, вишивані думи...
 Тонуть ковчеги...
 Спасатися пізно.
 Спалено пліт, плащаницю і гуму.
 
 Юди в юдолі.
 Черниці побиті.
 Кров`ю окроплено пні, медальйони.
 Зло надщербило карафку блакиті.
 Спрагу тамують отари драконів.
 
 Що Тобі, Господи, пишеться в небі?
 Сьома печать відкришилася.
 Труби.
 Сонм блискавиць...
 Принишкають на греблі
 Жаби й лелеки - під сяйвом тризуба.
 
 Полум`я гасять голодні сіроми.
 Владця Охріма шпиняє Валєра.
 Гаспиди всучують всім паліндроми.
 Рев.
 Квіти зла...
 Сад - у стилі Бодлера.
 
 Час відділяти пелюстя від гною.
 Фраєри кажуть: є землі, де краще.
 Не сподівайся на дядечка Ноя.
 В шторм залишаєшся напризволяще.
 
 2015
 
 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=959127460815092&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
 
 | 
 2015 © Свiтлана-Майя Залiзняк |