Яка ж бо тиша... Боже, яка тиша!
Немов весь світ заснув блаженним сном.
Мовчать в підвалі шурхотливі миші,
Й авто не виють за моїм вікном.
В відкриті навстіж половинки рами
Потоком ллється яблук аромат.
Ніч торбочку принесла в дім зі снами
І вже приспала вересневий сад.
Тож він й завмер у мареві нічному,
Зігнувшись від врожаю вантажу...
А я не сплю і на порозі дому
В ніч, майже літню, мовчки сам сиджу.
Після проблем, буденної напруги,
Які не відпускали усі дні,
Цю тишу й спокій, як дарунок друга,
Ніч вереснева принесла мені.
І стихли враз судомні нервів ріки,
І вже ніхто нікуди не спішить...
Ця ніч і спокій — то найкращі ліки
Для змученої втомою душі.