Свiтлана-Майя ЗалiзнякІз води… Сотворіння себе – відмивання від плевел, піску, Зазирання у люстра… Сортуєш за барвами скельця. Зішкрібаєш із риби-спогадки дзеркальну луску. І чекаєш на кроки... гостинці... прощання пришельця. Танцюристи-дощі заблукали у вітті модрин. Зазивали їх джазом... Готуєш три страви для паті. "...а дощі закупив... та ще оптом... пузатий лезгин..." – Проскрекоче сорока з іржавим кільцем від гранати. "...у Макухівці миші..." – зачне під горіхом есей. Безголів`я і спека. Забиті. Застрелені. Збитки. Довитрушує пил із сандалій Мусій (чи Мойсей) – І пустелею рушить, підваживши лантухи, зшитки. Знамено затріпоче. Блукальці повірять у сенс. Мідний змій по високому древку повзтиме – без яду. Ну а зараз – обклали багаттям холодний абсцес... Стиль Езопа лежить – підійди та й візьми – у шухляді. Урожайненький рік. Розкошує людва-мурашва. Чорт псалмів начитався, говів, шкандибає по свічі. Як з`єднати краї, щоб ні гною, ні гноблення-шва… Саваофа когутик захрип – та іще кукуріче. Сотворіння – це поділ і подив. Зачин і контекст. Щедро ставиш тире, пунктуально – крапки та апостроф. Полетів мій пегас… майталається грива… На вест. Із води виринає рибина – залюднений острів. 2015 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=931645060229999&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=1&theater
|
2015 © Свiтлана-Майя Залiзняк |