| 
 Десь отам, де боялася відьми-ріки,
 В дитсадку галасливому - нянь, вакцинацій,
 Хилитається човничок... Плинуть совки,
 Сак і плахта, що бабця мостила собаці.
 
 Там за хатою глинище, соняхів ряд,
 Від метеликів крилець і лоскітно, й любо.
 Є у мене в долоні чудний шовкопряд.
 Звідти родом зайча, світляки-життєлюби.
 
 Там розвеснений батько збирається в путь,
 Я кролів підгодовую, колеться клітка.
 Там низесенький клуб, просить мати "побудь...".
 Там удосвіта мчу пилюгою до Лідки...
 
 Латочки чорних плес, глядачі-ясени
 І жниварка, що завше жадає роботи...
 У розрусі, глаголять, нічиєї вини.
 Юнь запекло зомбують навернені "боти".
 
 А село гомонить... Будуть зливи, жнива...
 Дід у жмикрута з міста попросить цигарки.
 А мені все пахтіє висока трава,
 Де здирала коліна, з конвертиків марки.
 
 Золотава бджола залетить у вікно,
 І згадаю брилі, макотерті, тиночки.
 - Ти модерна... - обняв пан-художничок, но...
 Малював би тебе біля мальви і квочки.
 
 Безкінечні турботи... Пливка череда
 То рідіє, то знову приймає телятко...
 Я - з Супоївки лугу. Не треба "мадам".
 Я ще в печі тримаю квітисте горнятко.
 
 
 2015
 
 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=926674507393721&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=1&theater
 |