.


Влоче по брилах
             осочі вощені нътуточки
                      вуженька;
млосно прихмарам у маренні
          повного глечику юшечки;
тільки палає, натомість,
неначе в степах наковтавсі посухи
                       духівець гадючий
          над кущиком;
         ажно всериба,
ховає замружні, замуляні
                       жебри,
                       роззявлячи,
        в кам'яні пащеки:
                     уничка;
"…лісто…" -
ледь чутно благає
                достигне закляття
                лататтєве брунечко,
"хай йому, хай йому" -
гречно пилок посівають бабки,
          що з метеликів зібгано
                 гострими пучками…
Рящень, всколошень,
та гостра річкова волошень,
                         вмовляють:
                         "ще трішенько;
              виснаги,
              вибудь іще,
              зачаровані випари
брунзовим
хрущиком…"
Чорна від попелу - вковче,
         як вислизнуть з охопів,
             опади дужії зливничком;
що плазунами насъяно -
    бурдище вихвоще
сунечком…


.