Постріли потужного світла з-під неба
Вихоплюють з темряви переднічну безлюдність.
Як добре, що бігти немає потреби
І поки що є нам куди повернутись.

Окремих надій всі палкі елементи
Розпалюють місто перед весною.
Давно вже транзитні, не перманентні,
Ми приєднаймось до них з тобою.

А дихання в змерзлих провулках кульгавих
Від приспаних тіней стає трохи стислим.
Та замість потворних тих куль лукавих
Там краще почути якийсь міцний вислів.

І це не словами – тепло зустріти,
Що кличе в оселю з привітних вікон.
Ось так от виховують спогади діти,
Коли щось згадати вже мають за віком.

Тут скоро повстануть пташині зграї
І оживуть, от побачиш, загиблі риби.
А потяги стомлені вирушать далі.
А ми, як завжди, підем разом із ними.