.

Я маю щастя,
бо намовлений ся
    чарівній піклунці;
                 в її долонях,
наче на затишній грубці,
           барвисто пломеніє
           хутрим скубцем,
бурштином щирий,
                кожен негаразд,
чи борсуляк…

Любов, бо – це пригоди,
                      позаяк…

Я маю щастя,
бо живу,
    мов божевільний,
    в непохитній думці,
що кожна посмішка свічада
                            натще сунце –
              є виплекана нею
                задля нас,
                гультяк…

Любов, бо – це примандри,
                      поза-ляк…

Немає сенсу в більшому талані,
коли голуба моя витинає час;
лише замрійливо затамувати
                        похвиль,
       в її овіянії вирії
                      сполохні,
що місячний у них палає гас,
                    негаснучи…

Любов, бо – ласий трунок,
                           поза-дяк…