Мокрим снігом заліплює очі,
Він з’єднав уже небо з землею.
День так стрімко схилився до ночі
І місцями міняється з нею.
Ліхтарі вже ледь-ледь проглядають
Крізь січневу густу завірюху.
Перехожі біжать, не гуляють,
Ніс ховаючи в комір і вуха.
І дерева, до цього геть чорні,
Швидко зникли у мареві білім.
То зими щедрі руки й проворні
Одягли їх, немов на весілля.
На сватів вона, мабуть,чекає.
Від мороза... Вони ж — на порозі.
Завтра з ними і ми "погуляєм"
По слизькій і підмерзлій дорозі.