В колір неба, синій колір
я закоханий до болю.
Змалку вабило мене
його світло неземне.

Й зараз, коли кров холоне
й сніг їжачиться на скронях,
Жоден з інших кольорів
не звабляє й поготів.

Та найліпше колір неба –
в тім зізнатись мені треба –
поки день ще не зачах,
відбивається в очах.

В мріях мчу повз гори й вище…
Хай мене там сонце знищить!
Вщент розтопить від любові
й розіллє у синій колір.

Хай помру та не побачу,
як моя родина плаче.
Замість - сині небеса
кине і впаде роса.

Й щільну туману імлу
на надгрібку моєму
в жертву забирає вмить
неба ясного блакить.


Ніколоз Бараташвілі
(переклав Варел Лозовий)