Виструнчились в ряд автомобілі,
Мовчазні в морозній лунукій тиші.
Їх зима вдягла в перуки білі
Й забілила снігом світ цей грішний.
Пару днів — і все, що не втішало:
Бруд газонів, ями на дорозі —
Те зима під снігом заховала,
Білим і рипучим на морозі.
Навіть побілила древні мури,
Закругливши виступи одвічні.
Виглядають вже не так похмуро
Донедавна вулиці столичні.
Все сьогодні вигляда більш втішним:
Парки, схили та й в цілому місто.
Світ же був і залишився грішним,
Якщо не по формі, то за змістом.
Не закриють снігові покрови
Суть його, замішану на болі.
А змінить лиш може Боже слово
Та людське бажання й тверда воля.
І зробити світ безгрішним, чистим
Дуже важко... Навіть хоч умовно.
Тож втішаймось побілілим містом,
Що зима зробила менш "гріховним"...