Збираю в жменю місячне проміння
І тішусь тим, що так його багато,
А ще і тим, що маю певне вміння
Його збирати й потім... роздавати.
Ні, ні, воно, напевно, не зігріє,
Але вночі освітить вам дорогу.
А ще посіє в душах світлі мрії
І знизить рівень вашої тривоги.
Бо по собі я, по життю це знаю,
Як важко йти без світла в темінь ночі...
У мороці ти вже не відрізняєш
Добро від зла, а ще й не бачать очі
Отих доріг, які пройти нам треба,
Бо, поки що, вночі ми мусим жити,
А нам насправді треба синє небо,
І сонце ясне, і яскраві квіти,
І далина... Що без кінця і краю,
В яку не йти бажання, а летіти...
А поки ніч — візьміть, я вас благаю,
Від мене промінець блакитний світла.